Норвегія, найбільший виробник нафти й газу у Західній Європі, повертається до більш відвертої стратегії розвитку видобувної галузі. Поштовхом до цього стала повномасштабна війна Росії проти України та енергетична криза в Європі, яка змусила країни ЄС шукати альтернативні джерела постачання.
Лідерка правопопулістської Партії прогресу Сільві Лістгауг заявила, що Норвегія «повинна бути останньою країною у світі, яка припинить видобуток» і планує «видобувати нафту ще щонайменше сто років».
Попри значні інвестиції Осло у розвиток електротранспорту та «зелених» технологій, після 2022 року уряд і бізнес посилили аргумент на користь власних енергоресурсів: Норвегія постачає газ і нафту з меншими викидами CO₂, ніж більшість конкурентів, і робить це як демократична держава.
Європейські чиновники водночас попереджають: вони готові купувати максимум норвезького газу зараз, але не підтримують необмежене розширення видобутку, особливо в Арктиці. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн наголосила, що газ має відігравати роль лише у перехідний період до відновлюваної енергетики.
Нафтогазові гіганти Equinor, Aker BP та Shell активно інвестують у шельфі Північного та Норвезького морів. За даними Statistics Norway, у 2025 році очікується рекордний обсяг інвестицій у галузь — близько 275 млрд норвезьких крон (27 млрд доларів).
Втім, питання майбутнього видобутку займає відносно невелику частку у виборчій кампанії, яка триває напередодні парламентських виборів. «Зелена» партія, яка виступає проти нових проєктів розвідки, але допускає подальший видобуток на існуючих родовищах, має шанс суттєво збільшити своє представництво.
Експерти зазначають: хоча нафтово-газова промисловість забезпечила Норвегії величезні доходи та суверенний фонд у понад трильйон доларів, її подальша доля залежатиме від того, чи зможуть політики знайти баланс між економічними інтересами та кліматичними зобов’язаннями перед ЄС.
