У грудні 2024 року міністерка закордонних справ від партії «Зелених» Анналена Бербок заговорила про можливу місію Бундесверу в Україні. Йшлося не про участь німецьких військових у боях, а про забезпечення миру після його досягнення.
«Цей мир ми, європейці, можемо захистити лише спільно», — сказала тоді Бербок.
Тодішній лідер опозиції Фрідріх Мерц різко відреагував у програмі Maischberger:
«Те, що сказала пані Бербок, я вважаю — скажу відверто — безвідповідальним на даному етапі. Такі спекуляції не на часі».
Він аргументував це тим, що війна в Україні триває «з незмінною жорстокістю», а подібні розмови у розпал виборчої кампанії є недоречними.
Минув час, і ситуація змінилася. Війна досі триває, але Дональд Трамп активно просуває ідею мирних переговорів, а Мерц вже став канцлером. Повернувшись із Вашингтона, він сам заговорив про участь Бундесверу в Україні. За його словами, йдеться не про бойові дії, а про участь у гарантіях безпеки, що є «цілком очевидним». Це питання, за словами канцлера, треба обговорити в коаліції — аж до можливого ухвалення рішення Бундестагом про відправку військових.
Однак у серпні 2025 року новий голова фракції ХДС/ХСС у Бундестазі, Єнс Шпан, у листі до депутатів застеріг від подібної дискусії:
«Питання, чи означають гарантії безпеки безпосереднє відправлення німецьких солдатів в Україну, у такій скороченій формі взагалі не стоїть, і вже точно не зараз».
Тим не менш, саме канцлер підняв цю тему, і це викликало хвилю критики всередині партії.
Передвиборчі обережності
У 2026 році вибори відбудуться у кількох федеральних землях — Баден-Вюртемберзі, Рейнланд-Пфальці, Саксонії-Ангальт, Берліні та Мекленбург-Передній Померанії. Для політиків тема відправки німецьких військових у миротворчу місію є ризикованою.
Наприклад, голова фракції ХДС у Саксонії-Ангальт Гвідо Гойєр заявив:
«Без міцної мирної угоди не можна серйозно говорити про гарантії миру».
Подібні застереження висловлює і представник ХСС Томас Ерндль:
«Виборцям важко пояснити військові теми. Це не виграшна історія. Але у вузьких професійних колах про це треба думати».
Політики бояться, що популісти скористаються ситуацією і звинуватять уряд у тому, що «ХДС відправляє солдатів на війну», хоча йдеться саме про миротворчу місію за згодою України та Росії.
Голова СПД у Баден-Вюртемберзі Андреас Штох пішов ще далі:
«Якщо й можливий колись миротворчий контингент, то лише під прапором ООН і за участі китайських військових».
А його колега з Рейнланд-Пфальцу, голова ХДС Гордон Шнайдер, зазначив:
«Піднімати зараз таку дискусію — означає розкручувати тему, якої поки немає».
«Примарна дискусія» чи необхідний діалог?
У колах канцлера стверджують, що його слова були лише частиною великої стратегії, яка включає дипломатію, фінансування та постачання зброї. «Ми на відстані миль від реальної дискусії про відправку військових», — кажуть там.
Колишній керівник Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішінгер назвав це взагалі «дебатами-примарами». Адже поки що незрозуміло, на яких умовах Росія погодиться на припинення вогню чи мирний договір. Кремль чітко заявляє: ніяких військ НАТО в Україні.
Але є й інші голоси. Голова комітету Бундестагу з оборони Томас Ревекамп (ХДС) вважає дискусію необхідною:
«Це питання настільки важливе, що його не можна вирішувати лише у вузьких колах».
Подібної думки дотримується депутат ХДС Август Шулер, офіцер резерву:
«Ми маємо почати цю дискусію вже зараз».
Експертні сценарії
Військові експерти також наполягають на обговоренні. Професор Бундесверського університету Карло Масала каже:
«Якщо нині вирішуються доленосні для Європи дні, то сигнал має бути однозначним: ми готові брати участь у такій місії».
Екс-генерал Ергард Бюлер додає:
«Це інструмент, який має бути в арсеналі. І дискусію потрібно вести системно».
За його словами, поки що слід вирішити головні питання: це буде місія спостерігачів чи робастні миротворці? Чи матимуть вони мандат ООН або працюватимуть на запрошення Києва й Москви? Які саме повноваження отримають військові? Лише моніторинг повітряного простору чи також контроль сухопутних кордонів і морських шляхів?
Українська позиція
В Україні вважають, що Захід не має зволікати з підготовкою. Заступник голови комітету Верховної Ради з питань оборони Єгор Чернєв пояснив:
«Якщо Захід почне обговорювати відправку військ вже після підписання угоди, Росія може використати це як привід для нової агресії. Планувати потрібно зараз».
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що у серпні вів у Вашингтоні перемовини з представниками західних армій, серед яких був і представник Німеччини, про те, як саме війська союзників могли б гарантувати мир.
План Заходу
За даними Financial Times, існує «попередній план» післявоєнного устрою. США можуть надати розвіддані та долучитися до європейського щита ППО. Європейські країни мають виділити «десятки тисяч військових». Передбачено створення демілітаризованої зони з нейтральними патрулями, підтримку українських сил НАТО-країнами, а також стримувальний контингент у глибині країни. Голова Офісу президента України Андрій Єрмак говорив про «чотири-п’ять європейських бригад» — близько 20–25 тисяч солдатів.
Чи вистачить сил у Бундесверу?
Скептики, серед них прем’єр Саксонії Міхаель Кречмер, сумніваються, що Німеччина здатна виділити достатньо ресурсів. У самій армії також лунають перестороги: уповноважений Бундестагу з питань оборони Геннінг Отте наголосив, що спершу треба забезпечити кадри.
Однак військові експерти заперечують. Генерал у відставці Бюлер називає ці сумніви «дурницею». Масала додає:
«Це не просто, але здійсненно. Німеччина повинна довести, що є лідером у Європі. Неможливо заявляти про лідерство і водночас обмежуватися лише санітарами чи ППО».
