Пані Андреае, ви користуєтеся електромобілем, маєте сонячні панелі та тепловий насос?
Я їжджу на електромобілі, але живу в орендованому будинку з газовим опаленням. Власниця хотіла встановити тепловий насос, але технічно це було неможливо. Сонячні панелі на даху теж у нашому випадку недоступні.
Ціни на бензин і газ падають попри CO₂-оподаткування. Чи не зменшується стимул до електрифікації?
Це показує, що не можна покладатися лише на цінові сигнали. Пропозиції мають бути доступними для використання. Довгий час електромобільність страждала через малий запас ходу та брак зарядних станцій. Тепер їх достатньо, але завантажені вони лише на 15%. Нам потрібні масові доступні електромобілі. Для опалення тепловий насос підходить не всім, але очевидно: якщо ми хочемо кліматичної нейтральності до 2045 року, маємо відмовитися від викопного палива і розширювати електрифікацію.
Чи розумно скасувати внесок на зберігання газу, але не знижувати податок на електроенергію?
Скасування збору на газові сховища підтримує конкурентоздатність промисловості, але відмова уряду зменшити податок на електроенергію — помилка. Це гальмує електрифікацію та розчаровує населення. Добре, що плануються 6,5 млрд євро субсидій для мережевих тарифів, але фінансувати їх треба з бюджету, а не з Кліматичного фонду KTF, призначеного для інвестицій.
Що очікуєте від моніторингового звіту міністерки економіки Катеріни Райхе (ХДС)?
Я його ще не бачила, але така інвентаризація правильна. Ми очікуємо дискусії з галуззю щодо висновків. Ймовірно, доведеться переглянути прогноз споживання електроенергії на 2030 рік. Сьогодні ми маємо близько 500 ТВт·год, і навряд чи це стрибне до 750 ТВт·год за п’ять років. Але споживання безперечно зростатиме — особливо через дата-центри.
Чи потрібен перезапуск енергетичного переходу?
З теперішніми цілями ми досягнемо 80% «зеленої» електроенергії при попиті 620 ТВт·год, а не 750. Це реалістично, але вимагає стабільного нарощування ВДЕ. Перезапуск потрібен у сфері оптимізації витрат і узгодженості з розвитком мереж. Своєчасна модернізація інфраструктури — ключ до конкурентоздатності. Ми не можемо допустити «ефекту Deutsche Bahn», коли інвестиції запізнюються.
Чи продовжує галузь інвестувати?
Так, але нам потрібна планова визначеність. У 2024 році енергетична галузь інвестувала близько 35 млрд євро. Енергетичний перехід — це драйвер економіки, інновацій, стабільності постачання і стійкості в кризові часи. Його не можна ставити під загрозу.
Яку користь дає моніторинг?
Він допомагає оптимізувати розвиток мереж, розміщення генерації, сховищ та тарифів. Якщо він зосередиться на системній ефективності, ми підтримаємо це.
Приклади?
Наприклад, більш гнучка інтеграція відновлюваних джерел. Не всі повинні завжди неконтрольовано постачати струм за фіксованим тарифом. Тепер оператори зможуть регулювати станції за потреби, що дозволить ефективніше використовувати мережу.
Пані Райхе ініціювала дискусію щодо підтримки дахових установок.
Важливо враховувати, хто отримує вигоду. Логічно, якщо родина забезпечує себе і має власний акумулятор. Але якщо струм переважно йде у мережу, варто переглянути розмір субсидії — особливо в умовах негативних біржових цін. Це також питання соціальної справедливості, бо здебільшого йдеться про власників будинків.
Де ще можна зекономити?
На бюрократії. Вона обходиться енергетичному сектору у 8,2 млрд євро на рік, з них 1,5 млрд лише на звітність. Ми розраховуємо на «once-only-принцип» — щоб дані подавалися один раз і були доступні всім уповноваженим. Інакше ми просто потонемо в паперах.
Дані справді зайві?
Багато так. Разом із Федеральним агентством ми показали, що третина інформації ніколи не публікується, тому її збір скасували. Це економить мільярди. Великий потенціал є у використанні повітряних ліній замість дорогих кабелів та у морському вітрі.
Які тут проблеми?
Зараз цілі ставляться у гігавахтах, але це лише потужність, а не реальне виробництво у ГВт·год. Часто вітряки стоять занадто щільно й затінюють один одного. Це абсурд. Потрібні цілі у виробництві, а не в потужності.
Чи забезпечена енергобезпека?
Так. Навіть під час газової кризи у 2023 році споживачі мали відключення лише 13 хвилин на рік — світовий рекорд. У США це 367 хвилин. Ми повинні більше говорити про переваги енергопереходу: інновації, «зелені» технології, які дають нам сильні позиції.
Які саме?
У коаліційній угоді йдеться про перший ядерний реактор на основі термоядерного синтезу у Німеччині. Але ще важливіше — побудувати 10 воднево-готових ТЕС і наростити електролізери для зеленого водню. Воднева економіка — це не лише клімат, а й економіка та безпека.
Але водень дорогий і його виробництво в Німеччині обмежене.
Так, ми будемо багато імпортувати, але можемо зменшити залежність і розвивати власні технології. Це величезні експортні шанси для наших інженерів.
Чи не повториться ситуація з сонячними панелями, коли лідерство перейшло до Китаю?
Ми не маємо допустити повторення. У бюджеті 2026 року занадто мало уваги приділено розвитку водневої економіки. Це короткозоро.
Чи можливі в нас блекаути, як в Іспанії?
Ні. Причина там не у ВДЕ, а в слабкій інтеграції у європейський ринок. У нас ще достатньо резервних потужностей, але треба готуватися до відключення вугілля і газу.
Вугілля — між 2030 і 2038, газ — до 2045. Чи встигнемо?
Щоб подолати «темні безвітряні періоди», потрібні газові станції, які з часом працюватимуть на водні. Для інвесторів важливий ринок потужностей, а не лише ринок виробництва. Це треба запускати негайно.
Чи вистачить сховищ та імпорту?
Ні. Сховища — це лише короткострокові рішення. Без нових газових станцій енергобезпеку не гарантувати.
20 ГВт газових станцій до 2030 року — реально?
Довгостроково потрібно навіть більше. Але спершу варто почати з менших обсягів і швидко будувати. Для цього слід негайно запустити аукціони. На підготовку йде мінімум п’ять років.
Чи варто захоплювати CO₂ на ТЕС?
Ринок вирішить, але ця технологія занадто дорога. Має сенс лише в промислових кластерах із наявними трубопроводами.
Чому відроджується інтерес до атомної енергетики?
Бо вона має сильне міжнародне лобі. Франція просунула ідею включення атомної енергетики до відновлюваних у ЄС. Для водню такого альянсу поки немає. Ми пропонуємо створити європейський водневий союз під керівництвом Німеччини.
