З початком повномасштабної війни Росії проти України нафтопровід «Дружба», що є ключовим маршрутом експорту російської нафти до Європи, неодноразово ставав за мету українських атак. Київ розглядає енергетичну інфраструктуру як один із найважливіших важелів тиску на російську економіку, оскільки доходи від експорту нафти безпосередньо підживлюють військові витрати Москви.
Перші удари: 2022-2023 роки
Восени 2022 року українські безпілотники вперше вразили об’єкти у Брянській області, де відбуваються відгалуження північної гілки «Дружби». Серйозних перебоїв тоді не відбулося, але сам факт атаки показав уразливість системи.
У 2023 році удари посилилися: за даними Reuters, атака на насосну станцію в районі Унечі (Брянська область) призвела до тимчасового припинення постачання нафти до Словаччини та Угорщини, які отримують сировину південною гілкою.
Систематичний характер атак: 2024 рік
До середини 2024 року удари стали регулярними. Українські дрони та ракети все частіше вражали нафтосховища та об’єкти переробки у Брянській, Курській та Білгородській областях. Аналітичний центр Re:Russia відзначав щонайменше 20 атак на об’єкти нафтопереробки та транспортування палива лише за кілька місяців, що підтверджувало перехід від точкових операцій до кампанії з енергетичного тиску.
Прицільні удари: 2025 рік
2025 року увага України змістилася безпосередньо на інфраструктуру «Дружби». У серпні постачання нафти до Угорщини та Словаччини тимчасово перервалися після удару по вузлу в Унечі, повідомляло Reuters. Вже у вересні Україна заявила про завдання «суттєвої пожежної шкоди» нафтопроводу в Брянській області. Незважаючи на оперативне відновлення роботи, сам факт перебоїв підірвав довіру до «Дружби» як надійного каналу постачання.
Куди зараз йдуть поставки нафтопроводом «Дружба»
Після введення санкцій ЄС та відмови низки країн від імпорту російської нафти маршрути та обсяги постачання по «Дружбі» помітно змінилися. Сьогодні трубопровід використовується переважно на південному напрямку, тоді як північна гілка фактично втратила своє значення для експорту російської нафти.
Південна гілка: Угорщина, Словаччина та Чехія
Через територію України, як і раніше, прокачуються значні обсяги сировини для країн Центральної Європи. За даними Liga.net, у 2024 році транзит південною гілкою склав близько 11,36 млн тонн нафти, що на 16% менше, ніж роком раніше. При цьому Угорщина зберегла стабільний обсяг закупівель — близько 4,8 млн. тонн, тоді як Словаччина скоротила імпорт приблизно на 13%.
Ситуація в Чехії змінилася радикальніше: країна послідовно скорочувала закупівлі, а на початку 2025 року заявила про повне припинення постачання російської нафти «Дружбою», зробивши ставку на альтернативний маршрут TAL з Італії, про що писало УНІАН з посиланням на чеський уряд.
Північна гілка: Білорусь – Польща – Німеччина
Північний напрямок, що йде через Білорусь та Польщу до Німеччини, за умов санкцій практично припинив роботу для російської нафти. Німеччина та Польща відмовилися від цього маршруту, проте частина потужностей продовжує використовуватись для прокачування казахстанської нафти, що підтверджували європейські галузеві джерела.
Динаміка та ризики
Як зазначає Reuters, удари по насосних станціях та нафтобазах у Брянській області у 2025 році призводили до тимчасового переривання поставок по південній гілці до Угорщини та Словаччини. Хоча транзит зазвичай швидко відновлювався, сам факт таких перебоїв посилює дискусію до ЄС щодо доцільності збереження залежності від «Дружби».
