Зростаючі суперечки між Берліном і Парижем навколо 100-мільярдного проєкту винищувача нового покоління (FCAS) змушують Німеччину шукати альтернативних партнерів. Як повідомляє Politico, серед можливих варіантів — співпраця зі Швецією, Великою Британією або навіть спільна робота лише з Іспанією.
FCAS (Future Combat Air System) — спільна ініціатива Франції, Німеччини та Іспанії. Вона передбачає створення сучасного комплексу повітряного бою, до якого увійдуть не лише новий літак, а й бойові дрони, системи управління та зв’язку, а також технології штучного інтелекту. Нова платформа має замінити винищувачі Rafale та Eurofighter Typhoon приблизно до 2040 року.
Конфлікт інтересів
Проєкт із самого початку супроводжувався суперечками про поділ технологій, фінансування і лідерство. За даними Politico, Берлін висловив невдоволення тим, що французький концерн Dassault прагне отримати переважний контроль над ключовими елементами програми. Деякі повідомлення вказують навіть на вимогу французької сторони щодо 80% участі в роботах над критично важливими компонентами.
У Берліні не приховують, що розглядають можливість залучення нових партнерів. Шведський Saab міг би поділитися досвідом у сфері авіоніки та легких конструкцій, а Велика Британія паралельно реалізує власний оборонний проєкт GCAP разом із BAE Systems. Проте в цьому випадку виникає ризик перетину інтересів.
Часові рамки та політичний тиск
До кінця року має бути ухвалене рішення про подальшу долю FCAS. У жовтні очікується зустріч міністрів оборони Іспанії, Німеччини та Франції. Тим часом у Парижі триває політична криза після відставки уряду Франсуа Байру, а новий прем’єр Себастьєн Лекорню, який раніше брав участь у переговорах щодо FCAS, може зіграти вирішальну роль у виході з глухого кута.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц визнав:
«Ситуація нині незадовільна. Ми не просуваємося вперед із цим проєктом».
Європейська оборона під загрозою
Експерти застерігають: розпад програми або виключення Франції може стати серйозним ударом для європейської оборонної співпраці та спроможності ЄС самостійно реагувати на загрози, зокрема з боку Росії.
Французькі представники заявляють про готовність до компромісу, але наполягають, що без чіткої структури управління та визначеного лідерства проєкт ризикує затягнутися й не буде завершений у встановлені терміни.