Генеральна прокуратура Франкфурта-на-Майні звільнила з-під варти ймовірного лідера турецької мафії, затриманого в Гессені. Цей випадок демонструє складнощі боротьби з організованою злочинністю в Німеччині.
Мова йде про 26-річного турецького громадянина Ісмаїла А., якого в Туреччині підозрюють у численних тяжких злочинах. За повідомленнями турецьких медіа, він очолює угруповання «Casperler», якому інкримінують 116 злочинів, зокрема вбивства, розбої, торгівлю наркотиками, проституцію та викрадення людей. У липні в Туреччині відбулися масштабні рейди проти цієї групи.
За даними Europol, турецькі мафіозні структури тісно пов’язані з криміналітетом у Бельгії, Нідерландах та Німеччині. В італійських слідчих документах Ісмаїла А. описують як «ключову фігуру турецьких кримінальних організацій» та пов’язують з оточенням Бариша Боюна, ймовірного мафіозі, затриманого в Італії у 2024 році.
Затримання в Гессені
3 липня Ісмаїла А. затримали німецькі правоохоронці під час рутинної перевірки на автостоянці автобану A5. Його розшукували турецькі органи через Interpol за підозрою у «створенні злочинного угруповання та розбої». Проте вже за чотири дні він був звільнений.
Причина: позиція Вищого земельного суду Франкфурта-на-Майні. Як пояснила його речниця, «з огляду на політичну ситуацію наразі не гарантоване проведення справедливого судового процесу в Туреччині, тому екстрадиція вважається недопустимою».
Чому Німеччина відмовляє Туреччині?
ЄС у звіті за 2024 рік знову висловив серйозні занепокоєння щодо верховенства права та прав людини в Туреччині. За даними Федерального відомства юстиції, більшість запитів на екстрадицію з Туреччини відхиляють: у 2023 році з 78 звернень було задоволено лише 25.
Втім, екстрадиції не виключаються повністю. Так, у травні Вищий земельний суд Целле погодив видачу ймовірного наркоторговця, після того як Анкара пообіцяла забезпечити його особисту присутність у суді (а не лише участь по відеозв’язку).
У випадку з Ісмаїлом А. прокуратура відмовилася пояснювати деталі рішення.
Реакції та критика
Професор міжнародного кримінального права Арндт Зінн (університет Оснабрюка) зазначив:
«Рішення прокуратури не подавати запит на екстрадиційний ордер саме по собі цілком правильне, щоб не витрачати марно ресурси. До того ж, діє презумпція невинуватості».
Проте один з обізнаних слідчих, який побажав залишитися анонімним, висловив обурення:
«Це сигнал для лідерів організованої злочинності, що Німеччина може стати для них тихою гаванню».
Голова Спілки криміналістів Німеччини (BdK) Дірк Пеглов, навпаки, захистив рішення суду:
«Якщо встановлено, що у країні-заявнику не забезпечено верховенство права, відмова в екстрадиції є обов’язковою».
Зінн визнав, що для слідчих такі випадки виглядають болісними, і запропонував посилити законодавство:
«Той, хто вчиняє злочин у складі кримінальної організації, повинен отримувати суворіше покарання. Це мотивувало б поліцію більше інвестувати в боротьбу з організованою злочинністю».
