Вчені виявили тверде внутрішнє ядро Марса: відкриття змінило уявлення про Червону планету

Hellas Chaos, in the southern central part of the giant Hellas basin, stretches roughly 200 km north–south and for about 500 km in an east–west direction. It shows a variety of landforms, from large impact craters containing wind-blown dunes or flat-topped mesas, to ridges and troughs with rough knobs of material protruding from the surface. The region is also dusted with carbon dioxide frost. In the right-hand portion of the image, the curved outlines of large sublimation pits are interspersed with polygonal-patterned terrain. These features are typical of ‘periglacial’ terrain, and develop as a result of contraction and relaxation during freeze–thaw cycles as the seasons change.
The image was acquired by the High Resolution Stereo Camera on ESA’s Mars Express on 23 January 2014 during orbit 12 785. The image is centred on 46ºS / 69ºE. The ground resolution is about 18 m per pixel. North is to the right and west is at the top.

Аналіз даних, отриманих завдяки місії InSight від NASA, показав, що у Марса є тверде внутрішнє ядро — всупереч попереднім прогнозам. Результати дослідження опубліковані у престижному науковому журналі Nature.

Подібність до Землі

Марс, як і Земля, належить до планет земного типу, але має менші масу, об’єм і внутрішній тиск. Вважалося, що через це його структура відрізняється від нашої планети. Однак нові дані свідчать, що це не зовсім так.

Команда під керівництвом Хуісіна Бі з Університету науки і технологій Китаю, використовуючи дані InSight, зафіксувала сейсмічні хвилі, які проходили крізь ядро швидше, ніж очікувалося. Це стало доказом наявності твердого шару в центрі планети.

Що вдалося з’ясувати

  • Діаметр внутрішнього ядра Марса оцінюють у близько 1 230 км — майже 20% від загального діаметра планети.

  • Його склад імовірно схожий на земне ядро: основу становлять залізо та нікель.

  • Попри подібність до Землі, Марс втратив свій магнітний щит на ранньому етапі, тоді як у Землі він зберігається вже понад 4,5 млрд років.

Обмеження дослідження

Результати базуються лише на даних одного сейсмометра та 23 зафіксованих «марсотрусів». Це означає, що точні розміри та хімічний склад ядра залишаються не до кінця визначеними.

Чому це важливо

Відкриття допомагає краще зрозуміти, як формуються та еволюціонують планети земного типу у Сонячній системі й за її межами. А також дає підказки, чому саме Земля змогла зберегти магнітосферу і створити умови для розвитку життя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *