Хоча злочинність може не приносити прибутку, тюремне життя точно збагачує когось. За зачиненими дверима та колючим дротом існує паралельна економіка, де виграють не лише уряди, а й приватні компанії та організовані злочинні угруповання.
За даними правозахисних організацій, у світі понад 11,5 млн людей утримуються у тюрмах — переважно чоловіки. Щороку уряди витрачають сотні мільярдів доларів на утримання цих людей: лише США, країна з найбільшою тюремною системою, витрачають $80,7 млрд на рік, Бразилія — близько $4 млрд, а Індія — майже $1 млрд.
Приватні тюрми та комерція за ґратами
З 1980-х років приватні корпорації активно входять у сферу тюремного управління, особливо у США, Великій Британії, Мексиці та Бразилії. Приватні компанії будують камери, постачають харчування, медичні послуги та навіть телефонні дзвінки для ув’язнених. Вартість таких послуг може бути вражаючою: у США ціни на телефонні дзвінки для сімей ув’язнених можуть сягати $16 за 15 хвилин, а продукти у тюремному магазині — дорожчі в 6 разів, ніж на вулиці.
У Бразилії система «оплата за ув’язненого» стимулює приватних операторів збільшувати чисельність ув’язнених замість того, щоб займатися їхньою реабілітацією, що часто призводить до перенаселеності та насильства. Подібне сталося під час бунту у 2017 році в Манаусі, де загинуло майже 60 людей.
Навіть державні тюрми часто стикаються з проблемами управління, насильства та неефективності. Наприклад, у Нью-Йорку суддя погрожував перевести засудженого на домашній арешт через «жорстокі умови» у федеральній в’язниці в Брукліні.
Організовані злочинні угруповання в тюрмах
За ґратами процвітає своя кримінальна економіка. У Бразилії угруповання PCC заробляє на наркотиках та смартфонах, продаючи їх за 10–20 разів дорожче, ніж на вулиці, отримуючи мільйони доларів щороку. У Сальвадорі MS-13 займається вимаганням коштів у підприємців прямо з тюрми, погрожуючи насильством.
У США угруповання часто поділяються за расовою ознакою. Наприклад, білий супремасистський Aryan Brotherhood заробляє на наркотиках і тюремних «схемах», пов’язаних із харчуванням та послугами для ув’язнених. В Індії великі мережі кримінальних груп контролюють Тіхар у Нью-Делі та Сабармати в Гуджараті, займаючись вимаганням, вбивствами за контрактом та торгівлею наркотиками.
Тюремна економіка всередині камер
У перенаселених камерах ув’язнені створюють власний ринок: швидка локшина, мило, цигарки стають валютою. Іноді діє «подвійний борг» — взяв одну порцію товару, віддай дві або три, що призводить до циклів боргів і насильства.
Брак зовнішніх грошей змушує ув’язнених займатися торгівлею наркотиками всередині тюрми або працювати за мінімальну плату: у США — $1–4 на день, в Індії — $0,10, у Бразилії — близько $10.
Сім’ї ув’язнених теж несуть великі витрати: у США на їжу, дзвінки та інші витрати вони витрачають близько $2,9 млрд на рік, додаючи судові збори, штрафи та інші платежі.
Таким чином, в’язниці формують складну економіку, де виграють уряди, приватні компанії та кримінальні угруповання, а ув’язнені — майже завжди залишаються заручниками системи.
(Джерело: DW, Penal Reform International, Prison Policy Initiative)
