Кінь, який колись був дикою твариною, став ключовим союзником людини завдяки генетичним змінам, що зробили можливим його одомашнення.
Дослідження, опубліковане в журналі Science, показало, що мутація в гені GSDMC надала коням більш стійкий хребет і витривалі передні ноги, що дозволило їм витримувати вагу вершників. Як пояснив керівник проєкту, антрополог Людовік Орландо з Тулузького центру антропології та геноміки, саме ця біологічна трансформація відкрила шлях до виникнення кінних суспільств, здатних швидко змінювати свій світ.
Науковці перевірили вплив гена на мишах і підтвердили його роль у формуванні поперекового відділу та координації рухів. У людей він, навпаки, пов’язаний із проблемами спини.
Вибухове поширення
Ще 4 700 років тому мутація траплялася менш ніж у 1% коней, але вже через п’ять століть була майже повсюдною. Її поширення збіглося з виходом перших свійських коней із долин Дону та Волги на простори Євразії. Це прискорене розповсюдження вчені пояснюють не лише природним відбором, а й цілеспрямованим вибором перших скотарів.
Разом із цим інші зміни у ДНК вплинули на поведінку коней. Наприклад, варіант у гені ZFPM1 знижував рівень тривожності та страху, роблячи тварин слухнянішими, хоча ця мутація поширювалась повільніше.
Дослідники також виявили генетичні варіанти, що збільшували розміри коней у різні історичні періоди — зокрема 2 700, 2 600 і 1 300 років тому, що збігається з розквітом кавалерії у часи Залізної доби.
Випадковість, що змінила історію
За словами Лорана Франца з Мюнхенського університету, такі мутації трапляються рідко й могли б просто зникнути, якби не втручання людини. «Зовсім трохи меншої удачі — і історія людства була б зовсім іншою», — зазначив він.
Так випадкова зміна в ДНК визначила долю як людей, так і коней: від неприборканих диких тварин вони перетворилися на незамінних партнерів у війні, торгівлі та повсякденному житті.
