Майже кожен знає, що означає слово «Еврика!» і коли його доречно вживати. Та чи відома вам історія його походження?
Сумніви царя та завдання для вченого
Про цей епізод уперше розповів архітектор і військовий інженер Вітрувій у своєму трактаті De Architectura ще в I столітті до н.е.
За легендою, цар Сиракуз Гієрон II Молодший (265–215 рр. до н.е.) підозрював, що ювелір обманув його, виготовивши корону не з чистого золота. Щоб перевірити це, він звернувся до свого родича — знаменитого математика і фізика Архімеда.
Народження принципу Архімеда
Складність полягала в тому, що корона мала химерну форму, через що було неможливо точно обчислити її об’єм. А без цього порівняти масу і визначити чистоту металу було б неможливо.
За переказом, рішення прийшло Архімеду під час купання. Він помітив, що тіло, занурене у воду, витісняє певний її об’єм. Так народився знаменитий принцип Архімеда:
«Будь-яке тіло, занурене в рідину, відчуває виштовхувальну силу, рівну вазі витісненої рідини».
Таким чином можна було порівняти об’єм витісненої води та масу золота.
«Я знайшов!» — крик генія
Захоплений відкриттям, Архімед, за словами Вітрувія, вибіг із лазні просто голим і з вигуком:
«Еврика! Еврика!» («Я знайшов! Я знайшов!»).
Чи правда ця історія?
Історики сумніваються в достовірності анекдоту, але сам принцип беззаперечно належить Архімеду. Подібно до теореми Піфагора, теореми Фалеса чи закону Ома, він став класикою шкільної науки й одним із найвідоміших відкриттів античності.
Сьогодні вигук «Еврика!» означає несподіване осяяння, інтуїтивне відкриття чи розв’язання складної проблеми — символ геніальної думки, що приходить у найнесподіваніший момент.
