У 2023 році Тегеран витратив близько 700 мільйонів доларів на підтримку руху Хезболла, тоді як на весь національний водний сектор було виділено лише 400 мільйонів, а на утримання електромереж — менше 300 мільйонів, повідомляє Державний департамент США.
Іран перебуває у глибокій кризі: інфляція перевищує 40%, ріал за останнє десятиліття втратив майже 90% своєї вартості, а рівень безробіття серед молоді сягнув майже 30%. Населення поступово бідніє, тоді як правляча еліта продовжує жити в розкошах і витрачати мільярди на закордонні воєнізовані угруповання.
За даними Iran International, ситуація із базовими послугами критична. Електропостачання регулярно зникає на кілька годин у цілих провінціях, паралізуючи заводи та лікарні. Водна криза не менш серйозна: резервуари та підземні водоносні горизонти майже вичерпані, і мільйони родин змушені купувати воду у приватних автоцистерн, які часто належать наближеним до режиму, за надвисокими цінами.
Парадоксально, що на підтримку одного закордонного угруповання витрачається більше коштів, ніж на два життєво важливі сектори країни. Іран також продовжує підтримувати хуситів у Ємені, роблячи їх військовою силою, здатною загрожувати глобальним торговим шляхам у Червоному морі. Це зміцнює регіональний вплив Тегерана, але позбавляє іранців необхідних ресурсів.
Згідно з Asharq Al-Awsat, Тегеран навіть звертався до Багдаду за додатковим доступом до прикордонного переходу із Сирією, щоб полегшити фінансові перекази Хезболлі. Іракський чиновник зазначив, що через політичні та безпекові складнощі на це звернення не відповіли, що свідчить про зростаюче занепокоєння і в Іраку. Американський сенатор Ліндсі Грем повідомив ліванських законодавців, що США мають докази мільйонних переказів на користь Хезболли і прагнуть зрозуміти, як вони продовжують проходити, незважаючи на посилені перевірки.
Ще більш абсурдною є ситуація у національному енергетичному секторі. Хоч Іран має одні з найбільших у світі запасів нафти та газу, видобуток впав на 20% порівняно з 2013 роком. Через міжнародні санкції, брак інвестицій та корупцію Тегеран не може модернізувати виробництво та забезпечити ефективний розподіл енергії. У результаті країна, багата на вуглеводні, змушена імпортувати електрику у сусідів і залишає власних громадян без світла.
На ліванському фронті питання Хезболли залишається вибухонебезпечним. Президент Лівану Жозеф Аун наголосив іранському очільнику служби безпеки Алі Ларіджані, що жодна група не повинна мати зброю та залежати від іноземних сил. Ларіджані відповів, що Іран «не втручається», а Бейрут має завжди враховувати «цінність опору». Через кілька днів заступник лідера Хезболли Наїм Кассем заявив, що «опір ніколи не здасть зброю», порівнявши можливу конфронтацію з битвою при Карбалі. Ліванський уряд за підтримки США розпочав найбільш амбітну операцію з роззброєння, наказавши армії втрутитися проти арсеналів угруповання. Тегеран назвав цю дію західним диктатом і підтвердив, що Хезболла залишається «неторкненною».
Підсумок очевидний: іранський режим готовий фінансувати війни за кордоном, замість того щоб забезпечити власних громадян водою та електрикою. Мільйони доларів продовжують йти на Хезболлу та хуситів, тоді як іранці стикаються з щоденними відключеннями світла та багатогодинними чергами за водою. Те, що позиціонується як «опір» і національна гордість, насправді підтримується за рахунок стомленого народу.
Іран став парадоксальною країною: багатою на енергоресурси, але неспроможною освітлювати власні міста; з потужним закордонним військовим апаратом, який отримує мільярди, тоді як лікарні й школи руйнуються. Це наочніше за будь-які гасла демонструє пріоритети режиму: спершу — міліції, а якщо щось залишиться — люди.
