На початку серпня Дональд Трамп оголосив про перекидання двох атомних підводних човнів. Для багатьох експертів це стало тривожним сигналом: непередбачуваність політики колишнього президента США може відкрити шлях до нового витка ядерного протистояння.
Прихована загроза біля Сіетла
Зовні це — мирний регіон із туристичними поромами, що курсують до мальовничих островів біля Сіетла. Та саме тут розташована одна з ключових баз американської ядерної тріади. Саме на ній обслуговують та споряджають підводні човни, здатні запускати міжконтинентальні ракети з ядерними боєголовками.
Колишній командир підводного човна Том Роджерс, який десятиліттями ходив цими водами, сьогодні став активістом ядерного роззброєння. Він переконаний: мовчати — означає брати на себе частину відповідальності за ризик глобальної катастрофи. «Достатньо одного непорозуміння чи помилки — і ми приречені», — попереджає він.
Дилема стримування
Схожі занепокоєння має і Джон Вулфстал, експерт Федерації американських учених та колишній учасник переговорів щодо договору New START за часів адміністрації Барака Обами. Ця угода мала обмежити кількість стратегічних ядерних боєголовок у США та Росії, однак у 2023 році Москва фактично вийшла з домовленостей.
«Рано чи пізно станеться помилка, яка може призвести до ескалації у вигляді взаємних ударів. Тому важливо зберігати прямі канали зв’язку між військовими ворогуючих країн», — пояснює Вулфстал.
З цієї точки зору його не насторожують навіть спроби Дональда Трампа будувати діалог із Росією чи Північною Кореєю. Проблема інша — його непередбачуваність. Ядерне стримування базується на довірі союзників і страху противників, що загроза справді може бути реалізована. Чи може Трамп гарантувати стабільність такого балансу — питання відкрите.
Китай як новий фактор
Сьогодні США та Росія залишаються двома безумовними ядерними гігантами. Кожна з цих держав має більше боєзарядів, ніж усі інші ядерні країни разом узяті. Проте ситуацію ускладнює зростання ядерного потенціалу Китаю. За даними Стокгольмського інституту дослідження миру (SIPRI), Пекін активно модернізує арсенал і нарощує свої можливості.
Фахівці визнають: епоха ядерного роззброєння, схоже, завершилася. Щоб уникнути нового масштабного протистояння, ключові ядерні держави мають бути готовими до нових домовленостей.
Оптимізм попри все
Попри песимістичні прогнози, Роджерс та інші активісти намагаються зберігати віру в можливість змін. «Без оптимізму важко прокидатися щодня і продовжувати цю боротьбу», — каже він.
